В західних регіонах України веснянки мають назви гагілки, гаївки. В скульптурі зображення людини з відображенням торсу від обличчя до грудей. Наспів, який виконується почергово двома хорами або солістом і хором. Товариство російських художників, творче об’єднання раннього авангарду, що існувало з 1911 по 1917 рік. Художники групи (П. Кончаловський, І. Машков, М. Ларіонов, А. Лентулов, Н. Гончарова) принципово відійшли від традицій реалістичного живопису. (збагачення семантики тексту відлунням інших текстів, стилів, жанрів).
Інформаційно-розповідна функція мови у віршах символістів поступається місцем функції сугестивній (навіювальній). — різновид роману, в якому відтворено внутрішні переживання особистості, духовну еволюцію, пошуки й суперечності героя, які зумовлюють його вчинки та поведінку. Головним об’єктом дослідження у психологічному романі є людина з її неповторним внутрішнім світом.
Й не рухають сюжет, проте сприяють глибшому розумінню задуму автора, характерів героїв, причинно-наслідкових зв’язків описаних у творі подій. Трагедія — драматичний твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свої творчі потенції і не має об’єктивної можливості їх реалізації. Трагедія майже завжди закінчується загибеллю головного героя. Думи — народні ліро-епічні пісні переважно героїчного характеру про важливі події історії України (починаючи з ХV ст.), виконувані народними співцями речитативом під акомпанемент кобзи, ліри, бандури. Новела — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вималюваною дією. Підтекст — не висловлене прямо в тексті, але ніби витікаючи з окремих реплік, деталей ставлення автора до діючих осіб, їх взаємин, сюжетних ситуацій; неявний смисл, який може не співпадати з прямим смислом тексту.
Короткий Огляд Англійської Літератури
Для класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування. (з гр. піднесення) — єдинопочаток; повторення на початку віршових рядків звукосполучень, слів, напіввіршів, фраз тощо. На прийомі анафори може бути побудовано цілий вірш.
Закопанський Стиль (пол Styl Zakopiański)
(дехто з дослідників кваліфікує її як одне з явищ раннього модернізму). Її представники продовжили певні тенденції романтичної літератури. Письменники-неоромантики не сприймали песимізму декадентів. Головним героєм неоромантичного твору є сильна особистість, життя якої наповнене романтикою.
Тому передбачив, як зарадити цій справі. Журавлями розліталися по всьому світові українці. Що змушувало їх залишати рідну землю?
Я хочу розповісти вам про те, що сталося… – твори на вільну тему – твори з розвитку мовлення – учнівські твори – твір Слово “сталося” має на увазі якусь подію, щось несподіване. Те, про що я хочу розповісти, формально під визначення випадку, несподіванки не підпадає, але… Нічого несподіваного в нашій торішній родинній поїздці не було. Поговоримо про справжню дружбу – твори на вільну тему – твори з розвитку мовлення – учнівські твори – твір Немає уз святіших товариства. Гоголь Справжню дружбу неможливо ні виміряти, ні оцінити.
Розв’язка – заключний момент у розвитку дії художнього твору. Лейтмотив – деталь, конкретний образ, багато разів повторюваний, згадуваний, який проходить через творчість письменника або окремий твір. Гротеск – сатиричний художній прийом у літературі, заснований на явному спотворенні, перебільшенні чи применшенні зображуваного, на поєднанні різких контрастів. Авангард(від фр. avant – спереду і garade – передовий загін) – одна зі світонастанов модернізму, скерована на руйнування традиційних художніх законів, форм. Відповідає атмосфері нової (модерної) епохи, що руйнувала традиційне, розмірене існування. Важливою віхою для поеми вважається і завершальний етап Середньовіччя.
Франка („Майові елегії“), Лесі Українки („До мого фортеп’яно“), Б.І. Антонича („Елегія про перстень ночі“, „Елегія про перстень кохання“). До цього жанру звертаються сучасні поети (П. Тичина, А. Малишко, І. Драч, Ліна Костенко). Особливості жанру елегії вивчали такі літературознавці, як Г. Сивокінь („Давні українські поетики“), В. Маслюк („Латиномовні поетики і риторики XVII – першої половини XVIII ст. та їх роль у розвитку теорії літератури на Україні“), Олена Ткаченко („Українська класична елегія“).
Художня література розвивається, лірика збагачується новими жанро-утвореннями. У поетичній практиці зустрічаються жанри, запозичені з музики (марш, ноктюрн, прелюдія, вальс, варіація, сюїта, симфонія, рапсодія, реквієм, ораторія, кантата), живопису (етюд, портрет, автопортрет, натюрморт, барельєф). Іноді поети називають свої твори монологами, репортажами, нарисами, оповіданнями, новелами, памфлетами. Буало писав, що мадригал повинен дихати „ніжністю, солодкістю й любов’ю“. Мадригал має форму звертання, відзначається дотепністю, містить компліменти особі, до якої звернений. Авторами мадригалів були Петрарка, Боккаччо.
Сюжет – розгорнута в часі велика за обсягом подія або низка подій, через які у творі розкриваються взаємини між героями, їхні характери і ставлення автора до персонажів. Сюжет – це художня трансформація письменником фабули, канва твору, хронологічний порядок розвитку подій. Сюжет складається із однієї чи кількох, що переплетені між собою, сюжетних ліній.
Ренесанс досяг свого найвищого розвитку спочатку в Італії, а потім поширився по інших країнах Європи. В Італії з’явилася велика група великих художників, серед них Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Ботічеллі, Челліні та інші, чиїми роботами ми захоплюємося і до цього дня. Код для вставкиБуде виглядатиЗіньчук І. – Використана літератураЗіньчук І.
Фабула байки коротка, динамічна і драматична. З 50-х років все більшої популярності набувають прозові байки. Як і віршовані, вони бувають сюжетні, байки-мініатюри й байки-приповідки. Автобіографія — опис автором свого особистого життя; художній життєпис. — особлива форма естетичного https://tugberkkaya.com/index.php/2021/12/01/page-23/ освоєння світу, створення художніми засобами узагальненої картини дійсності або переживань, утілених у формі конкретного явища. Повинен «примусити» читача повірити в художню реальність, щоб краще зрозуміти творчий задум автора, і водночас допомогти йому отримати естетичну насолоду.